Не моя...
Стежка у височінь стелиться, нова зійде зоря
І де ж отієї священної миті опинюсь я?
Буде вити самотньо хурделиця, йтимуть дощі золоті
Хтось в злиднях скупається, хтось у чиїсь доброті
В яскравому різнобарв’ї розквітне любов
Жагуча спека буде не раз спалювати знов
Небо насупиться, люті громи та блискавки
Хто буде грати на ввипередки, хто в піддавки
Стежка у височінь стелиться, нова зійде зоря
І де ж отієї священної миті опинюсь я?
Підкоряться вершини, проллється на диво зорепад
У вальсі чарівнім буде кружляти вже не мій листопад
Таємниці відкриються, зійдуть сліпучі сніги
Тумани осиплються, не оминути знову тайги
Смерчі пронесуться, з ними біди й страхи
Буде танути крига, капаючи із-під стріхи
Стежка у височінь стелиться, нова зійде зоря
І де ж отієї священної миті опинюсь я?
Гамірно щебетатиме дітвора, зозуля буде лічити роки,
Пливтимуть фігурні хмарки, будуть гудіти швидкі літаки,
У всьому різнотип`ї хлюпатиме священна вода
Усій тій земній й неземній красі лунатиме ода
Буде вигравати метелиця, десь пролуна спів солов’я
Дзвони церков та душевних соборів буде чутно здаля
Стежка у височінь стелиться, нова зійде зоря
Стежка у далечінь стелиться та вже не моя…
2013 р.