28.10.2014 00:16
для всіх
400
    
  - | -  
 © Микола Васильович Снаговський

ЛАГІДНИЙ УКОЛЬЧИК

Костик розплакався як тілько-но зайшов до маніпуляційного кабінету. Не допомогли і мамині улещування.

― Боюсь!.. Боюсь уколів!.. ― Костик своєї.

― Е-е-е… ти ж нічого ще не знаєш, а вже боїшся, ― доброзичливо мовила медсестра. ― Й у мене ще не був?

― Ні.

― Отож бо! І багато цікавого не бачив.

― Костик зирк-зирк ліворуч ― праворуч…

― Не туди поглядаєш. Ось, гляди, який у мене диво-шприць: має вушка, оченята, бровки, ротик і носик-хоботок, як у слоника! ― сказала медсестра. — Він набрав ось цю лікувальну водичку― бачиш? ― і тепер хоче нею полоскотати тебе. Хочеш?

― Ага…

― Він прагне зануритись у твою шкіру. Але цей дотик буде не як у комарика, а лагідний і ніжний. Тобі сподобається! То як?

Хлопчик погодився. І, на здивування мами, забажав, щоб диво-шприць з носиком-хоботком, як у слоника, полоскотав його ще раз.

― Я тепер усім друзям говоритиму, що уколів боятися не треба, коли їх роблять диво-шприці. Вони лише приємно лоскочуть, ― мовив хлопчик, зітхнувши з полегшенням.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!