РІЧКА-ДЕРЕВО
― Татусю, дивись: дерево на мапі України лежить! Ну, намальоване…
― Це не дерево, а Дніпро, ― відповів батько сину.
― Ні, дерево…
― Річка ― не дерево…
― А хіба вона не схожа на дерево? Ось, де впадає до Чорного моря, вона розтікається у різні боки й утворює немов корені. А вище тих коренів ― стовбур. А ще вище ― численні річки, що впадають до Дніпра, утворюють своєрідні великі й менші гілки…
― Який же ти у мене розумний! ― зрадів татусь. ― Просто вундеркінд. А я і не замислювався над схожістю Дніпра з гіллястим деревом. Але ж на деревах має бути й листя…
Хлопчик аж надувся від несподіваної репліки батька, так наче приховано насмішкуватої. Однак тато назвав його ще й вундеркіндом, що не могло не потішити та пошвидше знайти логічну відповідь:
― Як «немає листя»? ― почухав потилицю хлопчик. ― А озера та озерця, луки й болота поблизу таких річок-притоків хіба не схожі на листя?!.
― Ну, що тут ще скажеш? Вундеркінд! ― тільки й мовив тато.
