11.06.2014 19:38
18+
361 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Наркоманія

Наркоманія

Немов шнурка хто зашморгнув,

Тягне день і ніч,

Він того навіть не збагнув,

Що з смертю віч-на-віч.


Зустрівся вперше він тоді,

Як в руку взяв шприца,

Щоб бачили його усі,

Такого молодця.


Спочатку тішив той дурман,

Тремтіло все єство,

Вмить закінчився той обман,

Тіло усе трясло.


І день, і ніч одне і теж,

На дозу де ще взяти?

Стражданням тим немає меж,

В могилу пішла мати.


А зашморг душить, аж тріщить,

Основа його тіла,

Хоча б ще раз, одна ще мить,

А смерть то нахабніла.


Шприц у руках, а вона шкірить,

Немов скажена зуби,

Ні це не правда, він не вірить,

Їй не діждатись згуби.


Немов кіно – чорний екран,

Хто світло погасив,

Не виживе – критичний стан,

Це вирок лікарів.


Душа металась і кричала,

Врятуйте моє тіло,

А смерть стояла і сміялась,

Зробила своє діло.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись