СОЛОДКИЙ ЛИСТОПАД...
Місяць солодкий, мов пряник,
Листя опале сріблить…
Кажуть, що час гоїть рани?
Рани ж твої він ятрить.
Тільки навчився любити..,
Осінь твоя у снігах.
Я ж бо приречений жити
Листям у наших слідах.
Спомини днів найясніших –
Те, чого прагнула... Ти,
Знаєш, не схожа на інших...
Жити! Любити! Цвісти!..
Знов листопад, а на серці -
Гірко-солодкий двобій...
Ти відшукала безсмертя
В пам’яті вічно живій.
