Земля Шевченка
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Як же тобі не вклонятися?..
Як же тебе не любити?..
Земле Шевченка, матінко!
Ти ж-бо – найкраща в світі!
Кров’ю полита, всіяна
Слізьми дівчат красивих…
Земле моя омріяна!
Ластівочко журлива!
Тут «Заповіт» Шевченковий
Досі не осягнути,
Тут між дерев смерекових
Може й траплятись рута…
Тут небеса – чаруючі,
Світлі й завжди свобідні.
Тут всі міста – хвилюючі,
Й слово панує рідне.
Як же тобі не вклонятися?..
Знай, що біда минуча –
Будеш цвісти ще, матінко,
Край Кобзаря квітучий!
