28.10.2014 13:19
Без обмежень
132 views
Rating 5 | 2 users
 © Микола Васильович Снаговський

ХМАРКА З КАТЕЮ ДРУЖИЛА

Катеринка побачила перед собою свою ж тінь і зацікавилась: якщо стати обличчям до тіні ― вона попереду, спиною ― позаду, боком ― збоку; якщо йти ― й тінь іде: чи то попереду, чи ззаду, чи збоку.

Катеринка так загралася з тінню від себе, що забула погодувати й качаток у загороді.

Аж враз ― тінь зникла! Дівчинка круть-верть ― немає тіні зовсибіч. Що таке?

― А от і не побачиш тіні! А от і не побачиш… мене! - Гукає хмарка з височини неба. ― Я краща за тінь.

Катеринка посміхнулася хмарці:

― Чим краща?

― З мене може дощик бути, або ось така природна парасолька над тобою від спекотних променів сонця!

Катеринці стало неймовірно приємно від зворушливої уваги до неї, ще маленької. А бач!..

― Тоді, будь ласка, хмаринко, подружко моя, влаштуй душ для моїх качаток у загороді. Вони так люблять купатися, а до ставка далеченько…

― Гаразд! Але спершу ти зробиш те, про що забула, граючись зі своєю тінню, - покормиш їх.

― Добре-добре! ― пообіцяла дівчинка.

Відтоді Катеринка і хмарка стали нерозлучними подружками.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.10.2014 09:40  © ... => Якобчук Павло 

Щиро дякую! 

 28.10.2014 15:35  Якобчук Павло => © 

Дуже коротенька весела казочка. І повчальна. 

Публікації автора Микола Васильович Снаговський

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше