Ще потішить!
(на конкурс до 1 квітня)
Їде в гості баба Валя, везе передачу,
Зайвий раз онуку рідну хочеться побачить.
На зупинці стріла бабцю довгонога краля,
Й веселенько, як в дитинстві, загукала: «Валя!».
Не образилась старенька - подружка все ж краще,
Ніж лишитись без уваги, геть напризволяще.
У квартирі розморило після підвечірку,
Йдуть розмови під цукерку і смачну наливку.
Внучка тисне в телефоні кнопки на екрані
Фотокартки з іменин - свято в ресторані.
Подарунки, торт, ведучий.. - це що за хлопчина?
Вуха заячі на лобі і голенька спина!
І труси не як у діда, а рожеві в цятку,
За резинку, що то пхають? Квітку чи десятку?
Сто питань бабуся Валя тараторить р`яно,
Устигає милуватись чоловічим станом.
- Це дарунок мені, бабцю, подружки зробили,
Стриптизер, щоб мене тішив, вони заплатили.
***
Бабця швидко зазбиралась: - Ходім, ще не пізно!
Зайдемо до магазину спідньої білизни,
Обновити гардероб необхідно діду,
Щоб на старості потішив подружок-сусідок.
м. Кривий Ріг, 18.03.13
