Про якесь ато…
Першовересень. Букети.
Діти в школу йдуть.
А батьки гуртом зібравшись,
Бесіду ведуть.
– Вже дістала тая школа!
Із дитини – сто,
Чи, як в змозі, гривень здати –
«Просять» на авто!
Що, ходить моїй дитині
Взимку без пальто?
Бо директор, бачте, мріє
Їздить на авто!
Долучилась до розмови
Бабця із котом:
– Може, щось ви не дочули?
Може, на АТО?
І сказала чиясь мама
(МОВОЮ, при тому):
– Скільки жила – то й не знаю
Про якесь ато…
* * *
Україна у вогні,
А й таке буває:
Що у нас іде АТО –
Дехто і не знає…
Може, вийшло так тому,
Що не зна ніхто,
Чи у нас іде війна?
Чи якесь ато?
м. Чернівці, 02.09.2014
