Вглядаюсь недавно
у фото в альбомах,
Враз підлітає
весела, як май –
Носій тих відбитків –
що мої!
в хромосомах…
І каже:
«Ти шафу життя відкривай!
З подушок, що в нашу скарбничку уперлись,
Будь ласочка, ти повитрушуй весь пил,
І гарних відбитків, де аверс і реверс,
Дістань – бо без них я…
позбавлена крил!»
І душу просили незвідані сили –
Лишити відбитки на попі крутій…
Та що мені з квіт
після мене – на схилах?
Пішла – на відбитки багатша…
н-носій…
м. Туркменабат, Туркменистан, 12.11.2014