Тихо... тихо так сонце сідає,
він мене не кохає,
іншу додому проводжає,
солодких снів їй бажає...
Щасливий і закоханий,
мною утрачений,
мріє про завтрашній день,
де немає моїх пісень.
Хотіла його повернути,
та з бездни кохання його не добути,
він там потонув з головою,
і відказується іти за мною.
Тому сама над прірвою стою,
я програла їй в бою,
в житті його мене нема,
там тепер лише вона.
А жити ж далі маю я,
та гірко плаче душа моя,
не хоче тихо так зникать,
та любов що мріяла літать...
2009
