05.10.2010 21:34
-
708
    
  1 | 3  
 © Ярина

Тихо... тихо так сонце сідає, 

він мене не кохає, 

іншу додому проводжає, 

солодких снів їй бажає... 

Щасливий і закоханий, 

мною утрачений, 

мріє про завтрашній день, 

де немає моїх пісень. 

Хотіла його повернути, 

та з бездни кохання його не добути, 

він там потонув з головою, 

і відказується іти за мною. 

Тому сама над прірвою стою, 

я програла їй в бою, 

в житті його мене нема, 

там тепер лише вона. 

А жити ж далі маю я, 

та гірко плаче душа моя, 

не хоче тихо так зникать, 

та любов що мріяла літать... 



2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.05.2012 20:07  Каранда Галина 

цікаво, чому це гімн?...

 19.02.2012 14:21  Тетяна Чорновіл => © 

Над формою ще працювати.... Але так якось беззахисно та сумно написано... Цікаво, чим закінчилась історія.... Скоріше всього, та інша також лишилася з носом...