ЗГРАЙКА ДИВНИХ РИМ
з рубрики / циклу «РОМАНТИКА»
І знову я один
сиджу в полоні смутку
лиш зграйку дивних рим
в думках складаю в купку
у скронях десь блукають
та виходу нема
вони ж цього не знають
і буде як завжди
тривале це блукання
не вийти не зайти
жорстоке існування
ще глибше запихну
настирливі куплети
в свідомості пітьму
пробачать хай поети
несказані вірші
придумані і вбиті
проїздом із душі
в “розбитому кориті”
і образи яких
руйнують адекватність
реакція на них -
затьмарена реальність
чому ж вони в мені
з’являються порами
і креслять в голові
незвичні діаграми
ця зграйка дивних рим
яку складаю в купку
коли сиджу один
в полоні свого смутку
