Біда у Баби-яги
з рубрики / циклу «Про долю»
Дістали порядки
Геть Бабу-ягу,
Не мала і гадки,
Про біду таку.
Триста літ від роду,
Горенька не знала,
В будь-яку погоду,
У ступі літала.
А тепер у небі,
Тісно стало їй,
Знову була в халепі,
Врятував то вій.
Віражі у небі,
Почала робити,
Кажу при потребі,
Вміє начудити.
Ступа розлетілась,
За одну хвилину,
Баба тут жахнулась,
Напевно і згину.
Може дідько з пекла,
Лише врятувати,
Летить, мов лелека,
Не довго чекати.
Оце так коханець,
Оце міць і сила,
Серця її бранець,
Мовби одуріла.
Зілля назбирала,
Для душі і тіла,
Вперше покохала,
Й думати не сміла.
Тіло молодіє,
А серце співає,
Душа не старіє,
Бо вона кохає.
м.Славута,
