Смакота
Іноді приходить в сни,
Серед красної весни
Мить кохання й смакоти
І тоді радієш ти,
Що не скінчено життя
Для приємного чуття,
Не надійся, шепче тіло,
Сон оманює уміло.
Прокидаєшся в поту
І ганьбиш годину ту,
Що наслала сон важкий,
Хоч й заманливий такий,
То душа начарувала,
Кайфу звабного шукала,
Не відчуєш, шепче тіло,
Сонце наше уже сіло.
Іноді ще снишся ти,
Звабне диво смакоти,
Бо приємне відчуття
Не зникає в небуття.
м. Київ, 22.07.08
