ПАСЛІН
На тебе погляну, і ранок життя
У променях теплих несе ще дитя
Босоніж по травах, по стернях рудих,
Змішались впереміш там сльози і сміх
Крізь діри там яблучком снить верхолаз,
Угорки в садку лиш однім напоказ,
Зате у городі притулок в раю –
Пасльону кущі, їх безмежно люблю
Пасльоне солодкий, солодший за мед –
Варення, кисіль, ти і перше й десерт,
Сухий, у компотах, вареників шал,
З усіх насолод ти - зразок, ідеал
Пасльоне шляхетний, ти пам’ять сховав
Про те, як у голод наш люд рятував,
Євшан моє зілля, з небес смакота,
Сіяє, як сонце, твоя чорнота
В городі за тебе я Бога молю,
Розпушу землицю, погладжу, поллю,
Вберу твої болі й найменші, що є…
(Ну хто ж може кривдить дитинство своє?)...
Летиш у туманах з духмяних років,
Складать тобі пісню – не стачить всіх слів,
Ти – спогад, легенда, найліпший з принад -
Паслін-рятівник, степовий виноград…
