29.11.2014 19:47
© Антоніна Грицаюк
Сльози України
з рубрики / циклу «Про долю»
Вона ридає не вгаває,
Не сльози падають, а кров,
Немов ножем серденько крає,
Братів слов’ян вічна любов.
Її ґвалтують, шкірять зуби,
Немов скажені люті пси,
Чекають з нетерпінням згуби,
Не дочекаються труни.
Вона жива, така вже воля,
Того, хто править в небесах,
Хоч і важка у неї доля,
Руки її не в кайданах.
Народ прозрів, зійшла облуда,
Іде у бій за рідний край,
А тобі наволоч, приблуда,
Горіти в пеклі, а їм рай.
Вони боронять Батьківщину,
Той край, де мати народила,
Ідуть у бій за Україну,
Тебе веде нечиста сила.
м.Славута,
