Гоша Олександрійський Втрата
Забрали..! Забрали сина на війну!!!!
Все голосила посивівша мати.
Залишили… залишили стару саму,
І розбомбили хату.
Нема. Нема ні хати, ні родини,
Забрали сина – часточку душі.
Ридає мати на заході днини,
Щоб повернувся тільки не в труні.
Все молить мати Бога за дитину,
Слова зриваються з слізьми.
Звучить молитва у лиху годину,
Щоб сина захистити від біди.
Обпало листя з молодого клена…
На землю пада білий сніг…
А мати все в дворі чекає сина,
Що повернутися з війни не зміг.
31.10.2014 19:54 невідомий користувач => © |
 До сліз... |
31.10.2014 14:03 Бойчук Роман => © |
 Дуже щемно. І, на прикрий жаль, актуально! Моє чудово Вам! |
31.10.2014 13:28 Ганна Коназюк => © |
 Душевно написано! Мені сподобалось. Бажаю вам успіхів! |
31.10.2014 13:19 Олена Вишневська => © |
 така тематика не може залишити байдужою... |
31.10.2014 12:54 Сашко Новік => © |
 сподобалось, краще ніж мовча |
31.10.2014 11:42 Деркач Олександр => © |
 А мати все в дворі чЕкає сина,
|