Не забути ніколи
Нас матуся навчила любити
Рідну землю, де вперше пішли,
Де навчилися ми говорити,
Де в капусті батьки нас знайшли.
Де хатинка білява з садочком
Відчинила нам двері в життя,
Де під кожним зеленим листочком
Нас чекало якесь відкриття.
То жучок, то кумедна мурашка,
То пахуча троянда в саду,
То горобчик – малесенька пташка,
Чи то півника спів на плоту.
Нам ніколи того не забути,
Як сюрчав у траві стрибунець,
Як уперше вдалося відчути
Який з печі смачний буханець.
Хоч матусі давненько немає,
Та в душі вона нашій живе,
Свою пісню любиму співає
І ласкавим іменням нас зве.
м. Київ, 17.08.08
