Подрузі
Твої очі, що мають відтінок осіннього неба,
Твої сумно усміхнені в щирій усмішці вуста,
Незвичайна така…, а ти скромно так скажеш про себе:
"Я земна, я слабка, я закохана жінка проста…"
Серце зрадники підло не раз вже твоє катували,
А ти знову любила, прощала, жила і цвіла.
В твою душу, назустріч відкриту, нахабно плювали,
Та бруднились вони, а ти чиста така, як була!
Скільки світла в тобі, скільки ніжності і скільки сили!
Тільки жінка могла поєднати в собі це одна.
Скільки бід твої плечі в житті вже здолали-зносили,
А ти всупереч їм, як завжди чарівна-чарівна!