Учились, мріяли, жили...
Учились, мріяли, жили... і зупинились.
Не одна мати вже вночі слізьми умилась,
Життя на пекло у людей
Перетворилось.
До чого ж це у нас дійшло, що брат на брата?
У серці біль за те село, де рідна хата.
Болить, пече моя душа -
Не можу спати.
Не можу дихати - болить за Україну
За рідну, як за матір, бо одну єдину,
Де вперше стрілася любов,
За Батьківщину.
Де рідна церква в дзвони б`є, де вишні в квітах,
Дитинство де пройшло моє й з`явились діти.
То як за це душі моїй
Та й не боліти?
Матуся з татом тут мене колись любили,
Тут серце батькове життю й мені раділо,
Лишилася у цій землі
Його могила...
Я хочу МИР на землю цю й у рідну хату.
НАМ треба мир, я не одна - таких багато!
Щоб спокій був, а не війна
Кого благати?
Країну не ведіть мою по лезу бритви
За владу припиніть, прошу, стрімку гонитву,
Зверніть до Господа свою
В сльозах молитву!
