Молися і вір!
Моя Україно, що сталось з тобою?
Чому закриваєш обличчя рукою?
Така молода, а розтоптана сумом...
Чому знов тривожать тебе хмарні думи?
Чому твої руки у ранах, в крові?
Чому чорні сльози течуть по щоці?
Де твої друзі? Чому ти одна?
Чому так кульгавить манірна хода?
Чому погляд сповнений розпачу, болю?
Моя Україно, що сталось з тобою?
Пізнала ти болі гіркої розплати.
За те, що наважилась Їй довіряти.
За те, що повірила старшій сестрі,
що гострий кинджал встромила в спину тобі.
Не плач і не падай у прірву знемоги...
Добро -завжди вірне.Добро переможе.
Моя Україно, прошу тебе дихай!
Нам вдасться здолати і горе, і лихо,
і вигнати чорну Імперію Зла,
з простор українського міста й села.
Ми все подолаєм.Ми все переможем,
бо ми українці. І нам воля Божа
терпіння, наснаги і сил посилає,
бо рідна Вкраїна - це все, що ми маєм.
Війна ця закінчиться. Світло прийде.
Молися і вір.
Україна живе!
