Розкидую речі, не маючи гніву
Розкидую речі, не маючи гніву
ти вкотре до мене "на чай" завітала
Єдина, хто є до нервового зриву
Моя Меланхолія, ти досі лиш спала.
Окрім моїх стін лиш вона в мене є
і я з нею вірний до болі та сказу.
навіщо кохання травмуюче, зле?
Я в дар вже отримав до серця відразу.
І тьма, і проміння - все більше, міцніше
тримають у владі мої почуття.
Покірно прямую я, душу відрівши
З тобою, мій Відчай, іду в небуття.
