Несе мене бричка у гори
з рубрики / циклу «Гуцульська мелодія скрипки.»
Несе мене коник буланий
Крізь сосни, берези, ялини,
Крізь запах сіна аромат
У серце Верховини.
Несе мене бричка у гори
Лиш клацають в ритмі копита,
Качає ту бричку, як штормом
Дощами дорога розмита.
Все вище і вище у гори
Все ближче і ближче до неба,
І хочеться більшого драйву,
Мені цього треба і треба.
Як виїду я на ту гору
То серце щораз завмирає,
Стою і дивлюсь на Язвори
І щастям мене окриляє.
Як губка красу ту втягаю
Складаю в кладовці душі,
І пісню співаю., співаю
Й рифмую рядочки віршів.
Душею я тут спочиваю
Хочеться в трави лягати,
Чарівний Краю Гуцульський
На вроду ти дуже багатий.
Дивитись на Вас хочу вічно
Подяку я долі складаю,
Люблю я Вас гори всім серцем
Люблю Вас всією душею!