Воля
з рубрики / циклу «Вірші»
Нехай і дощ чи вітер.
Від нього ж буду знати лиш одне.
Навколо - щастя.
Поряд дощ і квіти.
Я не одна. І буду знати це.
Це все було немов би щось казкове.
Я розуміла кожен його рух.
Розкішна грива. Очі-кольорові.
Такий приємний від копит "Тук-тук"
А ми гуляли разом на поляні.
Саме на тій, знайомій, вже своїй.
І в нас не було більше запитання.
Бо розуміли кожного без слів.
А він-мустанг. А я дитина досі.
Він - сильний, вільний і найкращий кінь
А я - звичайна. Тільки квітка у волоссі.
І очі. У яких була просинь.
А сліз не було. Я ж тепер щаслива.
Немає вже самотності і слів.
І вже не буде серденько вразливе.
І не зайде у нього біль і гнів.
Мій кінь давно мене навчає.
Як подолати труднощі і страх.
То ж я тепер багато чого знаю.
І моє серце вільне, наче птах.
Нехай він сон.
Нехай і дощ чи вітер.
Від нього ж буду знати лиш одне.
Навколо - щастя.
Поряд дощ і квіти.
Я не одна. І буду знати це.
