26.12.2014 16:36
18+
249
    
  - | -  
 © Микола Васильович Снаговський

ВТЕКЛА БУЛО ЯЛИНКА

(Відгуки можна також надсилати на
idudovas@ukr.net)

— Що це за ялинку ви мені поставили, таку незграбну й колючу?!. — вередувала Марічка перед батьками. — Казали, що вона буде пухнастою і ніжною… Як це: ялинка і… «ніжною»? А де у неї рот, що ніжності мені говоритиме?

— Та ти стільки образливого їй наказала, що ми побоюємось, якби ялинка не втекла від тебе, — застеріг доньку тато, дивлячись як лісова красуня, справді, норовить утекти з кімнати доньки.

І таки втекла.

Марічка — в сльози.

А мама:

— Побігли, Марічко, за нею! Можливо, ще доженемо… Ти тільки вибачишся перед нею, якщо хочеш повернути додому.

На щастя, лісову красуню догнали. Марічці так соромно стало через те, що своєю нетактовністю змусила її втекти з теплого помешкання батьків. Тож, спокутуючи свій гріх, Марічка вела ялинку додому, тримаючись за її, як з’ясувалося, зовсім неколючі зелені голочки.

— А ще я тебе наряджу, немов справжню королеву. І тато з мамою допоможуть, — запевнила дівчинка ялинку.

Як поверталися додому, матуся Марічки тільки радо посміхалася, допомагаючи двом жаданим істотам — Марічці та ялинці — долати снігові замети.


Далі текст на ту ж тему мовою тіпа народ говорить:


ЙОЛКА ЗДІЙСНИЛА ТІПА ВТЕЧУ


– Шо це за йолку ви для мене поставили? Вона ж, в натурє, галіма і глючна. Повний абздольц! – пиндючно волала Марічка шнуркам в акваріумі. – У мене від неї депресняк! Гунділи, що вона буде класною та ніжною. Як це: йолка і... «ніжною»? А де у неї хавало і гемби? Чим вона, блін, говоритиме? І нашо було так мудохатись?..

– Чьо ти гоніш? Про шо базар конкрєтно?.. Та ти офіногєнно такого йолкє набузіла, шта ми баємось, штаби она не здійснила тіпа втечу. Конкрєтно! – оговтував свою гьорлу предок, дивлячись як лісова хапавка намилілась смицца.

І таки смилась.

Марічка – у випендрьож.

– У, блін, злиняла!..

А її газдиня:

– І шо за такий прікол от нашєй йолкі?! Вальтонута, чи шо? Ну нічєво. Айда за нею, Мані! Попробуєм догнать. Ти тільки їй не здійснюй конкретний втик. Не наїжджай, якшо хоч повернути її до нашої халупи! Врубілася в тєму?

І шастанули за йолкай вдвох, аж з набриком.

Не довго брикались за нею, догнали. Марічці, блін, так соромно стало, тіпа аж стидно було: через свою галімость змусила, в натурє, втекти з теплої конури предків. Тож, спокутуючи свій гріх, Марічка вела йолку на хауз, вчепірившись своїми клешнями у конкретно неколючі зелені голки.

– А ше я тебе оприбамбасю, будто крутую свєтскую лєвицу. І шнурки в акваріумі допоможуть, вони справжні гегемони. Без балди балакаю! – гундосила Марічка, витираючи соплі.

Вона, блін, вискочила за йолкой, як треба не одягнувшись, в натурє.

Повертаючись, мамка Мані тільки радо либилася, допомагаючи двом конченим брьохати сніговими заметами і примовляючи:

– Ішь ти, йолка, наша йолка! Ну й трафунок атчебучила!


(С л о в н и ч о к: шнурки в акваріумі – батьки вдома; предки – батьки; абздольц – завал, кранти, вигук відчаю; оприбамбасю, від слова прибамбаси – прикраси; трафунок – випадок).

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.01.2015 16:03  © ... => Суворий 

Звісно, що тут можуть бути варіанти. Ваш варіант теж доречний!

 02.01.2015 15:13  Суворий => © 

Я так розумію варіант найбільш близький до реальності мав би виглядати так:

– Шо це за йолку ви для мене поставили? Вона ж, в натурє, галіма і глючна. Повний абздольц! – вередувала Марічка перед батьками. – У мене від неї депресняк! Гунділи, що вона буде класною та ніжною. Як це: йолка і... «ніжною»? А де у неї хавало і гемби? Чим вона, блін, говоритиме? І нашо було так мудохатись?..

– Чьо ти гоніш? Про шо базар конкрєтно?.. Та ти офіногєнно такого йолкє набузіла, шта ми баємось, штаби она не здійснила тіпа втечу. Конкрєтно! – застеріг доньку тато, дивлячись як лісова красуня, справді, норовить утекти з кімнати доньки.

І таки втекла.

Марічка — в сльози.

А мама:

– І шо за такий прікол от нашєй йолкі?! Вальтонута, чи шо? Ну нічєво. Айда за нею, Мані! Попробуєм догнать. Ти тільки їй не здійснюй конкретний втик. Не наїжджай, якшо хоч повернути її до нашої халупи! Врубілася в тєму?

На щастя, лісову красуню догнали. Марічці так соромно стало через те, що своєю нетактовністю змусила її втекти з теплого помешкання батьків. Тож, спокутуючи свій гріх, Марічка вела ялинку додому, тримаючись за її, як з’ясувалося, зовсім неколючізелені голочки.

– А ше я тебе оприбамбасю, будто крутую свєтскую лєвицу. І шнурки в акваріумі допоможуть, вони справжні гегемони. Без балди балакаю! – запевнила дівчинка ялинку.

Як поверталися додому, матуся Марічки тільки радо посміхалася, допомагаючи двом жаданим істотам — Марічці та ялинці — долати снігові замети.

 27.12.2014 12:33  © ... => Тетяна Белімова 

"Ваш попередній відгук дав мені підстав вважати, що Ви керуєтеся думкою "моя думка одна-єдина правильна". Зрештою, і Ваш попередній коментар і казка про йолку тому підтвердження" -- це Ваші, Таню, слова і думки, НЕ мої. Я НЕ вважаю себе найрозумнішим і найграмотнішим. Це по-перше. По-друге, я ніколи і в подумках не мав, що жарти (напівжарти) можуть бути сприйняті аж так серйозно.
(Якщо я Вам зараз напишу "Дзенькую за відповідь", Ви теж образитесь і побачите у цьому якийсь образливий підтекст? Хотів був написати наприкінці цього: "Ауфвідерзейн!" -- до побачення німецькою. Та, боюсь Ви знову запідозрите щось підступне. Тому, щоб Ви не образились, вважайте, що я їх не писав наприкінці. Однак за те,що я їх згадав, прошу вибачення у Вас. І ще: я не зануда, даруйте).

 27.12.2014 10:39  © ... => Тетяна Белімова 

Шановна Таню! Кілька разів перечитав Ваш коментар. Кілька разів, бо не вірилось, що написали його Ви. А коли я це втямив, то мені аж дурно стало від запитання, що сам перед собою ставив ще коли писав свій перший відгук на Ваш перший коментар: хто може образитися на такий напівжарт та ще й утрірований? А тим паче не сподівався, що Ви це охарактеризуєте як "хамство" та іншими словами з негарними відтінками. Шкода! Дуже шкода, що так сталося! Я спантеличений! якщо так, то я прошу у Вас вибачення за можливу образу, яку Ви розгледіли у моєму першому відгуку на Ваш коментар.
Наступне. Я ніколи не сподівався, що тема діалектизмів з моїх зовсім стислих нотаток буде виокремлена й сприйнята так, як я ставлюся до суржика та спотворених слів, тобто набагато критичніше.
Як це я можу бути проти діалектизмів?! Я -- за! Я також і за професіоналізми, і за жаргон, і навіть за суржик, але якщо це в розумних межах. Але не треба переінакшувати мою думку "розумні межі" як наче я проти. Не проти! Ще раз: я не проти діалектизмів і т. ін.
Насамкінець, невже моя думка і напівжартівливий тон заслуговують на Ваш безпідставний аж занадто критичний відгук, такий, що немов би свідчить: ну все, віднині ти -- ворог!

 27.12.2014 08:41  Сашко Новік => © 

Вы не любите котов? Вы просто не умеете их готовить! =)

 26.12.2014 22:42  Тетяна Белімова => © 

Ви знаєте, Миколо Васильовичу, не було жодного бажання Вам відповідати або ж коментувати Ваші твори. Але декілька питань все ж є до Вас (і, зрештою, Ви трудилися, намагалися довести свій кут бачення у художній формі).

Чи відомі Вам такі форми спілкування як дискусія (диспут)? Просто напишіть "так" чи "ні".

Наступне. Оскільки Ви нам невтомно пропагували культуру мови і мовлення, у мене виникло ще й таке питання, чи Ваші уявлення культури стосуються виключно цих сфер? Культура, знаєте, поняття багатогранне і однією мовою не обмежується. Культура або є у людини, або її нема. І хамство, як аргумент у дискусії, свідчить лише про те, що заперечити нема чого. Мені було соромно за Вас, як за колегу. 

І ще таке. У нас на ПП (тобто тут) є чудова молода письменниця Оля Бойчук. Ось її останній твір:

Оля Бойчук не має філологічної освіти. Вона пише такою мовою, якою говорять в її рідному селі. Але за експресією, за екзистенційним виміром безвиході це авторка, до якої нам рости і рости. Вустами цієї дівчини говорить український народ про своє наболіле. І не Вам вказувати, як їй писати, або правити її мову. Якщо забрати у неї її мову, підмінивши її вивіреною за словниками, пропаде мистецька вартість її новел. У тому-то й полягає сила мистецтва. Тут нема формул і правил, як у мовознавстві. А якби все було так просто - відкрив словник і пиши, то очевидно, художньої літератури, як виду мистецької практики, просто не було б. 

І останнє. Нагадайте собі твір Квітки-Основ`яненка "Салдацький патрет" і зробіть висновки про те, що краще укласти декілька словників з українського сленгу, ніж підходити з шевською міркою до художньої літератури.