Твій холод
Депресняк під 8 березня
Порву безмежжя.
Поверну те літо,
Коли з тобою ми були дітьми.
Я розтоплю свій лід лише за квітку,
Що буде вмита чистими слізьми.
Пробачу все - і погляди холодні,
І спрагле небо, вири, пустку, час,
І те, що очі - чорнота, бузодня
Сапфірових, безмовних сліз-образ.
Ти просто мусиш? Певне, теж я мушу.
Я винна вміс - не винна лиш собі...
Я гублю серце. Ти збираєш душі
Собі в скарбничку не мої, чужі...
Та ну тебе! Мені набридла думка,
Що я доросла і тобі - лиш тло.
Мені твого не треба порятунку,
Тим більше, порятунок всім назло.
Так, ще дитина. Так, утру ще слізки,
А потім вгвинчу в серце твій сапфір,
І обплете весь мозок та "берізка",
В яку сховав ти тягу усіх мір.
Я роздеру усе, як буде треба,
Я знов повторюсь, скажу ще не раз...
Але віддай моє дитяче небо!
Я вимагаю! Вимагає час....
.gif "{#}")
