ЧОМУ НОВИЙ РІК – НОВИЙ?
Олежко приладнав відривний календар і прочитав на першому аркуші: «З
Новим роком!»
— Мамо, але ж і торік на першій сторінці подібного календаря ми читали:
«З Новим…» Скільки їх? І перед тим був — «Новий…» Ого! Як це? Щороку нові?! А де старі?..
— Старий груднем закінчився.
— Але ж рік тому ми ж його Новим називали…
— Отож бо: «рік тому»! Протягом дванадцяти місяців він і зістарився. Бо
для року місяць — то немов для людини років з десять. А весна, літо, осінь,
зима — то дитинство, юність, зрілість і похилий вік.
— А-а-а!.. Я, здається, зрозумів: Новий рік — це наче немовля у мами й
тата! — здогадався Олежко.
— Саме так, синку! «Новий рік», справді, є немов новонародженим дитям.
— А потім воно росте і стає спочатку ось таким, як я! Ой-й! А це ж я у
якому місяці живу, якщо судити по дідоморозових марках?..
— Та десь у березні, — втішила мама синочка.
— О-о, це ж стільки ще я всього набачусь: і цвітіння дерев та квітів, і
буяння трав, і різнобарвне листя!..
— То все тобі даруватиме Новий рік. А потім прийде наступний Новий рік — щоб ощасливити людей і все живе на землі новими дарами, подібними до дарів минулих років, але, водночас, зовсім новими. Тому кожен Новий рік ми й називаємо Новим, — розтлумачила мама своєму хлопчику.
