Зрадниця
Як нелюба, мене ти цілувала.
В очах твоїх потворна жалюгідь.
Отрути в трунок мені додавала,
Хотіла долю ти мою змінить.
Збирайся, геть! Іди із мого дому!
За сто чортів, прошу, ти пропади.
Достатньо з мене вже цього дурдому!
Достатньо вже в волоссі сивини.
Кляни того, з ким спала до світання,
Кому ти тіло своє продала!
Зціли мене від клятого кохання.
Ні, просто йди! Тут є й моя вина…
Мені засліпило, як вперш тебе побачив.
Мій мозок відмовлявся працювать.
Себе у тім ніколи не пробачу,
Повік себе я буду катувать.
Чого стоїш, мерзотнице проклята?
Чого чекаєш, люта лихомань?
Ти думаєш, що впущу тебе в хату,
Не діждеш, сучко, досить вже страждань!
Котись із-звідси, кате у спідниці!
Валізи твої всі вже спакував.
Не плач, піди краще втопися у криниці!
Тобі я, курво, пів життя віддав!
З ким швендяла, до того і вертайся.
Не буде й духу твого в домі цім.
Та годі вже тобі, не побивайся,
Ще сотні дурнів пустять тебе в дім.
Розіб’єш серце ти ще не одному,
У тебе ж врода є, нема душі.
Зморочиш голову малому і старому,
У спину ще не раз встромиш ножі…
