06.01.2015 19:49
для всіх
141
    
  3 | 3  
 © Дорогий Дмитро Олександрович

Для мами

Я йду знайомими стежками,  

Що в серці залишилися повік. 

Спішу, лечу, іду до мами. 

Як вірний син, як справжній чоловік. 

До неї низько я вклонюся  

І поцілую зморшки молоді. 

За тебе мамо я молюся,  

Ціную роки твої золоті. 

Спинюся я перед порогом,  

Згадаю юності роки. 

Втомився, мамо, я з дороги. 

Літа даються у знаки... 

Чому, матусю, помарніла? 

Чому у твоїх косах сивина? 

Чому душею постаріла? 

У чім скажи моя вина? 

Пробач, що часом я блукаю,  

А ти чекаєш в самоті. 

Матусю, я не забуваю,  

Роки дитячі ті святі... 

Прошу, ріднесенька, не згасни! 

Світи, мов сонце навесні. 

Літа твої такі прекрасні,  

Ти полюби свої осінні дні. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.03.2015 11:34  Суворий => © 

Неодноразово бачив таке... Вірш більш-менш нормальний, ритмічний, але в кінці, коли вся увага сфокусована на останньму фінальному акорді, який і відкладеться в пам`яті найбільше, автор віддає перевагу пафосу перед гармонією і все враження втрачається... Останній стовбчик - НАЙГОЛОВНІШИЙ. Вбивши в ньому ритм - Ви вбиваєте весь твір... Наповал...

 12.01.2015 01:22  Тетяна Белімова => © 

Трішки збиваєтеся з ритму, але з огляду на важливість теми дрібні огріхи можна пробачити. Щаслива та матуся, для якої син підготував таке послання!
Успіху! Є у Вас поетичні данні. Треба докладати й працю до таланту.

 07.01.2015 19:52  Світлана Рачинська => © 

Щирі і проникливі рядки. Чудово!

 07.01.2015 07:42  Деркач Олександр => © 

Гарні слова для мами...