12.01.2015 19:16
Без обмежень
103 views
Rating 5 | 3 users
 © Маріанна

Сніжить

Сніжить по стрісі вихором зима

Стежками стелить срібною зорею, 

Самотньо завиває синь німа

І замітає білу галерею.


Відлуння у свічадах застига, 

Снує у тиші замкнена застуда

Душі, яку покинула снага

І не рятує навіть велелюддя.


Погнулося і негнучке гілля, 

Так хочеться втікати відтіля, 

Та марно протікає мертвий час.


Ні крику, ані трепету не жди, 

Вже нитка загубилася мети, 

Погас вогонь, нарешті вже погас.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.01.2015 11:24  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую 

 13.01.2015 22:38  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарно написано! 

 13.01.2015 00:11  Панін Олександр Мико... => © 

Страшніше за найдовшу самотність - така самотність душі. Але подолати її можуть лише дві душі. І така душа може знайтись у будь - яку мить. 

 12.01.2015 22:57  Тетяна Ільніцька => © 

Сумне видиво. Але якщо нитка обірвалася, то вже не зростеться. Цікава форма.  

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо