Сніжить молочний ранок
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Стоїть надворі тиша неймовірна,
сніжить молочний ранок за вікном,
зима, вельможна пані і манірна,
крокує, поряд сильний вітролом…
Стежини вкриті пухом лебединим,
Кришталь висить у місті на дахах,
Дерева квітнуть біло, мов жоржини,
В товстих заметах заховався шлях…
А я, пірнувши у міцну дрімоту,
Чекаю знов, коли настане день,
Медовим чаєм розпочну суботу,
Відразу зникне смуток і мігрень…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,