14.01.2015 10:42
для всіх
235
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Глухої ночі

Замовкло все, гнітюча тиша, 

Немов все вимерло навкруг, 

Не чуть щоб шаруділа й миша, 

Глухої ночі вірний друг.


За хмари місяць заховався, 

Дніпро затих, не хлюпотить, 

Аж в душу холодок пробрався, 

Тривожну ніч як пережить.


Усі веселощі забули, 

Немов, чекаючи біди, 

Замовкли чи на вік поснули, 

Не знаючи тікать куди.


Вслухаюся у тишу ночі, 

Думки розпачливі снують, 

Всю ніч не закриваю очі, 

Бо сни в полон щось не беруть.


А то насниться – все радіє, 

Дніпро тихенько хлюпотить, 

Весна квітує, зеленіє

І заморочливо пахтить.


Маленькі дітки веселяться, 

Старі тихенько гомонять, 

Ніхто й не дума прислухаться

Про що політики кричать.


Та бачу як в цей світ вірвалась

Нажива чорна, мов ця ніч, 

У наші душі вмить прокралась, 

Щоб в бій пішли ми віч на віч.


Щоб совість продали за гроші, 

Єдину цінність у житті, 

Забули щоб закони Божі, 

Було щоб грішне на меті.


Невже цю темну силу в душах

Повірим, що розвіє час

І потяг грішний теж заглушить, 

Спаси й помилуй, Боже, нас.


До світла покажи дорогу

Хто жить не хоче в темноті, 

Лиш тим не йди на допомогу, 

Кому грошва - мета в житті.


Вони самі себе скарали, 

Без честі й совісті як жить, 

Дай час їм, щоб вони страждали

Пред тим як очі їм закрить.


Вслухаюся у тишу ночі, 

Думки розпачливі снують, 

Всю ніч не закриваю очі, 

Бо сни мене щось не беруть.



м. Київ, 13.02.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2015 13:14  Світлана Рачинська => © 

Думаюче і тривожне Ваше безсоння...