14.01.2015 10:54
для всіх
164
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Знову весна

Знову весна наступає, 

Душу тривожить вона, 

Знов самоті нагадає, 

Випити сум свій до дна.


Дивиться з жалем на мене, 

Манить в квітучі сади

В море безкрає зелене, 

У призабуті світи.


В хвилях ласкавих бажання

Хоче мене утопить, 

За що таке покарання

Красна весна щось мовчить.


Може за грішне минуле, 

Що мені й досі болить, 

Може за дружні розгули

Хоче мене так провчить.


Той, хто самітній, страждає

Чи то весна, чи зима, 

Бо він усе пам’ятає

Та й вороття вже нема.


Рани самотності ниють, 

Весни роз’ятрюють їх, 

Кісточки грішним помиють

І виставляють на сміх.



м. Київ, 10.03.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2015 10:57  Ганна Коназюк => © 

Про сумні речі так світло написано! Тому що щиро...
Красивий вірш!