Розірву обійми
Розірву обійми буднів
Й святкуватиму у грудні
Рік, який ось-ось мине,
Він же жалував мене.
Він бодрив мене морозом,
Я ходив з червоним носом,
Разом він із вітерцем
Сніг шпурляв мені в лице.
Чарував мене весною,
Квітів барвами, їх грою,
Щебетанням солов’я,
Щоб пісні співав і я.
Дарував спекотне літо,
Кликав мандрувати світом,
Нагрівав річки й моря,
Щоби в них купався я.
Дбав про овочі та фрукти,
Про хліба, смачні продукти,
Щоб наїженим ходив
І зустрів багацько див.
Осінь з різними дарами
Спонукав ходить дворами
Й роздавати їх, щоб рік
Міг прожити чоловік.
Навівав журбу і тугу
За минулим, бо вже другу
Не розкажеш як живеш,
Він пішов у світ без меж.
Допоміг тих пригадати,
Про яких став забувати
У обіймах біготні,
Чим багаті наші дні.
Осінь жовтим фарбувала
Світ зелений, готувала
Край до зустрічі зими,
Рік старів, а з ним і ми.
Подумки я обіймаю
Рік, що нині проводжаю,
Ось новий настане рік,
Чи продовжиться мій вік?
м. Київ, 16.03.09
