Сіль землі

Кіборги

Пам`яті "кіборгів", які загинули обороняючи Донецький аеропорт

Сіль моєї землі. Кращі...

Чом загинули ви? Нащо?..

Не хотіли цього, звісно.

І думкам в голові тісно.

"Урагани" летять свистом.

Вам би постіль нову, чисту.

Ви ж під брили лягли спати.

Чуєш чайка квилить? Мати.

Терміналам давно сумно.

В інший вимір ідуть шумно.

Ви ж, допивши життя кварту,

Не полишили й там варту.

Сіль моєї землі. Кращі!

День без вас народивсь важче.

Ви ж до смерті пішли в прийми,

Вас із пам`яті ні... Не виймем.

Лише чайка квилить - мати.

Ну ж бо, діти, у ліжко спати...

Київ, 22.01.2015

Візьміть участь в обговоренні

24.01.2015 12:15 Тетяна Чорновіл => ©

Світла пам"ять!
Чудова щемлива присвята.

24.01.2015 03:26 Мальва СВІТАНКОВА => ©

Вражаючі... хвилюючі та цінні рядки!...

23.01.2015 21:11 Тая => ©

Глибокий твір. Перечитала декілька раз. Біль, горе війни, туга матері-чайки... вдало, дуже гарно написано, проймає...

Так, Аню. Рана ще сочиться, а ці події - жмені солі, що роз"їдають до невимовного болю. Я розумію, що "сіль" в даному контексті носить інше значення... Як хліб і сіль - країна і захисник. Твір надзвичайний... Схиляюся.

Анютко, невимовний біль.. знову до мурашок! Твоє слово і всі вкладені в нього розтерзані почуття не можуть залишити байдужими....
Світла пам`ять......

Так боляче читати. Невимовно. Вічна пам`ять героям.
Царство небесне.

Здавлює щось груди.., неможливо читати. Честь і Вам за ті рядки!
Герої не вмирають!

Чудова, надзвичайно потрібна поезія.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ