Діалог
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Улюблену розбила чашку.
Її не жаль...
Смичком своїм торкнувся важко
Душі скрипаль.
Утратами вона побита
Лихих подій,
Кривавими дощами вмита
Вчорашніх мрій.
- Ти плакала ще до світання,
Щоб я не чув.
Я, мамочко, твоє страждання
Усе ж відчув...
Всміхаєшся. І навіть двічі.
Мов крізь вуаль.
Вдивляюся тобі у вічі -
А там печаль.
- Синочку мій, ще не дорослий,
Вже не маля...
Поранена кинджалом гострим
Кричить земля!..
Загинули чиїсь синочки,
Чиїсь батьки.
І хрестиком на їх сорочки
Лягли рядки.
- У тебе, мам, коли й не плачеш,
Біжить сльоза.
Чомусь мене міцніше горнеш -
То лиш гроза!..
- Ні грому і ні блискавиці
Вже не боюсь.
За тебе, рідний, за Україну
Я помолюсь!..
Київ, 04.06.2014
