Фантазія
Крізь галактики й простори,
Поміж світла і вогню
Я тобі збудую гори з малахіту й кришталю.
Замок там поставлю світлий,
Заборола і рови
Із осколків галеніту, магнетиту і слюди.
Доки жовтооке сонце
Не зірветься із небес,
Буде линути з віконця
Пісня лицарська про честь.
А покої не розгорну,
Гарних залів не проси:
Замок цей – для оборони,
Гори ці – не для краси.
Бо з містами снів непевних,
З недосяжністю мети
Треба битися щоденно,
Щоб усіх перемогти.
Геть буденність! Буде літо
Вже без сірості й нудьги,
Будуть гори з малахіту,
Буде замок із слюди.
