Вечірня ідилія
Тихіше, дракончики. Спіть собі тихо. Це він.
Вже й сонце зайшло. Забарився сьогодні, коханий.
Знімай свої лати. І меч відклади свій. Спочинь.
Як добре, ти знаєш, – сьогодні вернувся без рани.
А в мене закінчились трави цілющі якраз.
Вечерю твою розігріла. Пиріг залишився.
Розказуй, як в місті великому нині? Гаразд?
Чого ти мовчиш? Ти ніколи ще так не дивився…
Що, нудно на службі? Візьмеш знову зброю і плащ,
Коня – та й усе, щоб блукати в світах безборонно?
Не вийде сьогодні, коханий – я винна, пробач,
Ще вчора коня випадково зробила драконом.
