ВІчний простір
Вічний Простір, що немає меж,
Бачимо безхмарними ночами,
Дивиться на нас він, мабуть, теж,
Блимає очицями – зірками.
Чи така ми в світі дивина,
Чи не звик до нас цей вічний Простір,
Чи пищим з вузенького вікна
Щось пусте при комаринім зрості.
Вічний Простір все мовчить й мовчить,
Не вступає з нами в перемови,
Може хоче нас усіх привчить
Пізнавать самим його основи.
Чи чекає лиха він від нас,
Бачачи прихильність руйнувати
Все, що не устиг понищить час,
Бо така в нас звичка газдувати.
Схаменімось, людоньки Землі,
Бережімо матінку природу,
Ми в безмежнім Просторі малі,
Та цікавість маєм в нагороду.
Розумом своїм пізнаймо світ
І засіймо зернами любові,
Бережім його від лиха й бід,
Будьмо мудрими у діях й слові.
м. Київ, 21.03.09.
