Вічний рай
з рубрики / циклу «Про долю»
Лечу туди, де мама колихала,
Де босих ніг ще бачу я сліди,
Зранку зозуля в лузі закувала,
Голосно рахуючи роки.
Вони летять ген-ген за небокрай,
Їх зупинити вже ніхто не в змозі,
А в серці ще живе той вічний рай,
Черемуха сховалась в верболозі.
Той аромат за душу аж бере,
Ніч не вгаває пісня солов’їна,
У небі місяць, мов човен пливе,
Це моя рідна ненька Україна.
м. Славута,
