Георгій Грищенко Повезло
Повезло мені в житті,
Вік конаю в самоті,
Сам з собою розмовляю,
Сам стелюся, сам лягаю,
Посварюся сам з собою,
Помирюся до відбою.
Повезло в житті мені,
Всі свої думки сумні
Я паперу довіряю,
У вірші свої вкладаю,
І нікого не тривожу,
Сліз пекельних не розвожу.
У житті так повезло,
Як ні з ким ще не було,
Від горілки спочиваю,
Цю отруту не вживаю,
Тихо в мене як в могилі,
Пані та панове милі.
м. Київ, 24.03.09.
31.01.2015 12:56 Сон Блакитного Сонця => © |
 І прикиньте на планеті живе 7 мілліардів людей. Є місця на землі, де вам не буде сумно. В містах дуже багато самотніх жінок. Чоловіки, котрі живуть в містах оточені жіночою увагою. Цей вірш написаний в селі? Лише в селі з жінок 3 бабці років по 90 . просто є рибні місця а є місця в селі. |
31.01.2015 11:19 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш. Сумно... Та все ж краще так, ніж навкруги би люди товклися, яким не потрібен, не зрозумілий, байдужий... Так ті вищезазначені люди ... хоч десь подалі від Вас. Коротше кажучи, ефект самітника в юрбі теж не мед. Добре, що є папір і ручка. |