Жартувала осінь моя...
Жартувала осінь моя,
невгамовна осінь,
Дарувала сум у очах,
посріблила коси.
Більше, осінь, так не жартуй,
поверни ті роки,
Коли погляд всміхнений був,
ясний кароокий.
Жартувала осінь моя -
дозвіл не питала.
В дзеркало поглянула я,
Ночі я чекаю - не дні,
жартівлива осінь,
Щоб приснились в квітах мені
ще без срібла коси.
Не жартуй так, осінь, бо гріх,
серце аж зайшлося
Від жорстоких жартів твоїх
плачем безголосим.
Розкажи мені, поясни
звідки прилітала?
Чом мені ти замість весни
подругою стала?
Я ж любила в травні дощі
і прозоре небо,
І бузку духмяні кущі,
а думки про тебе.
Не жартуй, не смішно мені,
бешкетухо осінь,
Не радію я тобі, ні,
з мене досить, досить.
