До дня народження
Сергей Островой
Сюди справді плутень вселився
Упевнений я, далебі.
Лічить я роки просто збився,
І щось долучив я собі.
А скільки? А стільки! І тільки!
Лічбу припини цю в житті,
Це часточка, крихточок кілька
Талану, що жде в майбутті.
Попереду що? Та їй-богу,
На вранішній хочу межі
Ступнути ще в далеч дороги,
Що серцю близька і душі.
Лицем повернуся до сходу,
Піду зустрічати міста,
Ще більше любити природу,
Лічити ще менше літа.
А роки? Щось мчаться у простір,
Упевнений я, далебі.
Лічить я роки збився просто,
І щось додалося мені...
.....................................................
Тут явно напутано что-то,
Я в этом уверен. Вполне.
Я попросту сбился со счета,
И что-то прибавилось мне.
А сколько? А столько! И только!
И тут уж считать погоди,
Да это лишь малая долька
Той доли, что ждет впереди.
А что впереди? Да ей-богу,
Еще я хочу поутру
В далекую выйти дорогу,
Которая мне по нутру.
Лицом повернувшись к восходу,
Пойду я встречать города,
Все больше влюбляясь в природу,
Все меньше считая года.
А годы? Торопятся что-то,
Я в этом уверен. Вполне.
Я попросту сбился со счета,
И что-то прибавилось мне…
