Ем Скитаній Мить. .
...клепсидра неба висипала сонце
піском червоним поміж хмар сипких -
сяйнула іскра, тліючи, погасла -
яскравий спомин невловимий стих.
і обрій звис у мріях невідбулий
на тих шарагах, з місяця в зірках -
у зграї нетлі давній попіл праху
здіймають мов квітковий пил в степах.
то злую гру затіяло минуле
напівтонів, у світло й тінь, з відлунь
і відзеркалень, де в скляних відламах
безликий мім штовхає в ніч валун...
18.02.2015 10:36 Олена Вишневська => © |
 Дуже сподобалось! Красиві образи, наче калейдоскоп такиз митей збирається у чудовий вірш! |
18.02.2015 09:15 Тетяна Белімова => © |
 Красиві образи)) Особливо "Клепсидра неба", яка "висипає сонце", сподобалася))) |
17.02.2015 19:48 Сон Блакитного Сонця => © |
 Мені сподобалося. |
17.02.2015 19:44 Світлана Рачинська => © |
 Вражаюче красиво... А я з задоволенням простежувала промінь надії, який таки устигла розгледіти між червоного піску і між праху. Дуже сподобалось! |
17.02.2015 19:38 Ганна Коназюк => © |
 Складний, образний вірш з глибоким філософським підгрунтям! |
17.02.2015 18:25 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
дякую, Мальво, за високу оцінку віршика! |
17.02.2015 18:18 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Круто! |