Оля Стасюк Ототожнюй
Коли сонце сміється порожнє
І блищить дзеркалами-криницями,
Ототожнюй мене, ототожнюй
З повітрулею, мавкою, птицею.
Коли літо, жахливо тепле,
Заливається сміхом і криками,
Зрозумій, що я в місті – мертва,
Що назавжди вродилась дикою.
Замикай мене хоч в лещата
Димом міста і трас сваволею –
Я не буду тобі співати.
Я не буду твоєю долею.
Хоч втішай мене і обожнюй,
Моє серце все ж буде крицею.
Не люби мене – ототожнюй
З повітрулею, мавкою, птицею.
14.05.2015 13:58 людмила61 => © |
Душа, как птица... Поэзия души... Трогательно. |
27.02.2015 14:02 Сашко Новік => © |
 класно, а я теж з телефону не бачив цей |
18.02.2015 08:39 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно! По-дівочому)) |
18.02.2015 00:05 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Гарна лірика душі! |
17.02.2015 22:14 Анна Ольтенберг => © |
 Вражаюче!.. Але погоджуюсь з пані Світланою, у долі свої плани)) |
17.02.2015 20:00 Сон Блакитного Сонця => © |
 Хочеться цьому негіднику теж сказати але це ваші стосунки, тому я промовчу. |
17.02.2015 19:40 Світлана Рачинська => © |
 Класно! Але у долі завжди свої плани на цей рахунок) |
17.02.2015 19:32 Ганна Коназюк => © |
 Гарно, Олю! Дуже!.. |
17.02.2015 19:03 Ем Скитаній => © |
 чудовий віршик!.. "блистить" - може "блищить"?... |