17.02.2015 23:59
18+
224
    
  9 | 10  
 © Оля Стасюк

Ототожнюй

Ототожнюй

Коли сонце сміється порожнє

І блищить дзеркалами-криницями, 

Ототожнюй мене, ототожнюй

З повітрулею, мавкою, птицею.

Коли літо, жахливо тепле

Заливається сміхом і криками, 

Зрозумій, що я в місті – мертва, 

Що назавжди вродилась дикою.

Замикай мене хоч в лещата

Димом міста і трас сваволею –

Я не буду тобі співати.

Я не буду твоєю долею.

Хоч втішай мене і обожнюй, 

Моє серце все ж буде крицею.

Не люби мене – ототожнюй

З повітрулею, мавкою, птицею.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.05.2015 13:58  людмила61 => © 

Душа, как птица... Поэзия души... Трогательно.

 27.02.2015 14:02  Сашко Новік => © 

класно, а я теж з телефону не бачив цей

 18.02.2015 08:39  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! По-дівочому))

 18.02.2015 00:05  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарна лірика душі!

 17.02.2015 22:14  Анна Ольтенберг => © 

Вражаюче!.. Але погоджуюсь з пані Світланою, у долі свої плани))

 17.02.2015 20:00  Сон Блакитного Сонця => © 

Хочеться цьому негіднику теж сказати але це ваші стосунки, тому я промовчу.

 17.02.2015 19:40  Світлана Рачинська => © 

Класно! Але у долі завжди свої плани на цей рахунок)

 17.02.2015 19:32  Ганна Коназюк => © 

Гарно, Олю! Дуже!..

 17.02.2015 19:03  Ем Скитаній => © 

чудовий віршик!.. "блистить" - може "блищить"?...