Скарб
Ніч – зоряниця рясно посіяла небо над Галичиною. Туманом вкривалися від прохолоди яфери, rогози, джафери на схилах гір. Невгамовний вітер обнявши дві смереки за тендітний стан слухав клекіт водограю про красу і багатства рідного краю. На полонині, біля хижі газди Дзьоно палахкотіла ватра, скликаючи подорожніх зігрітися біля багаття, відпочити після денного гарування. В казанку на дні залишився полоник рибної юшки, в намиснику дрімали трішки кремзликів з козариками. На колоді вмостилися молоді студенти, що приїхали збирати різні оповідки карпатського краю. Тож попрацювавши з ранку на обисті ватага Івана, тепер сьорбали розчинну каву з термосу, а пастухи попивали молоде вино, закушуючи його бринзою. Навпроти них сидів поважного віку сам Дзьоно та грав на дримбі мелодію його думок. Ноги простягнув ближче до вогню, зігріваючи мешти, які протупотіли мабуть відстань від Землі до неба.
- Пуг! – пролетіла сова, зачепивши крилом падаючу зірку. Забекали вівці в кошарі, побіг лаятися з луною кудлатий пес, вискочивши з під газди.
- А най би тебе шлях трафив! Налякав бісів пес! – вилаявся старий, запаливши люльку від головешки смереки.
- Вуйко Дзьоно, розкажіть нам якусь місцеву легенду, - обізвався молодий хлопака, у джинсових штанцях, та накинутою на плечі киртавою бундою.
- Про кохання – защебетало файне дівча. Зніяковівши вона опустила сині, як літня ніч оченята. Її щічки почервоніли від гарячого подиху багаття.
- Про зачаровані скарби, – підхопив молодик, відірвавши погляд від свого ноутбука.
- Про страшних вовкулаків, що ловлять молодих дівчат, - глумливо сказав хлопчина, що принісши охапку дровець, присівши біля дівчини.
- Можна і про скарб проклятий на крові, і про кохання, куплене за золото. Тільки це не по басеньки, а бігме правда. Он за стодолою, що під горою Сивулею стоїть, на Опришковому луці закопаний скарб. В повний місяць з під землі видиться.
- То давайте сходимо і викопаємо його. Ви ж знаєте, де те місце.
- Всі тутешні знають, тільки ніхто не наважиться його чіпати, бо щоб він відкрився потрібно принести людську жертву. Ну, що хочете йти за скарбом?
- Тільки ось, що я вам скажу діти, - відказав сивочолий, схожий більш на столітній кедр дядько Дзьоно, - немає нічого дорогоціннішого за любов палку, та дружбу щиру...