Про рідний край

Як з Ту́ру йти на Заболо́ття,
у лісі є трясовина.

Думаю кожен погодиться із фразою:
"Де б не бував, а вдома наймиліше...".

Які чарівні українські вечори,
На небі місяць обіймає хмари ніжно.
Чумацький шлях дорогу вказує неспішно.
Які чарівні українські вечори.

Коли ти любиш рідний край,
Радій, співай!
Прийшла пора, прийшла година —
Сміється Київ, сяє Львів!
Ярмо одвічних ворогів
Скидає вільна Україна!
Але, козаче, позір май,
Коли ти любиш рідний край.

Обминувши луг, що вкрився мiддю,
Слiд до хати губиться в бору.
В хатi пахне парене обiддя,
Сiк густий покрив кору.

Коханий краю, тут моя родина,
Тут нам рости й історію творить
І будувать вкраїнську Україну,
Й по-сіверянськи вірить і любить.

«Що, коли, кому в ціні» — Патріотичний вірш

15.04.2019  © Григорій Божок

Що, коли, кому в ціні

Той за нього й дбає,

Наяву чи навіть в сні

Живить, надихає.

У горах злотих не шукав я опору,
Їх велич такою бува,
Що страшно щось мовити, глянувши вгору,
І обертом голова.

Хоч Юра* – схожі на Карпати,
та Альп нам все ж не наздогнати

Понад Десною місто чарівне,
В зелені шати вдягнене розкішно,
Де плине медоцвітом час неспішно,
Де Слова первозданність постає….

Синьовир, синьовир…

Синя річка, синій вир!

Небеса серпнево-сині,

Слава, слава літній днині!

Мир і спокій…

Чиясь недужа голова

Це тісто замісила…

Кавказ і Крим – то не слова,

Чиясь Вітчизна мила.

Вільний переклад вірша Марини Синьоокої Божок

на українську мову



Друкується з дозволу автора вірша "Украина моя!"







Марина Синеокая Божок

Рушник вишиваний, червона калина,
де слава козацька дзвенить у піснях...

Темні хмари – валом,

Вже й дощити стало,

Шумить…

Верби гне додолу

Вітер… Чисте поле…

Болить.

Завтра? – невідоме…

В серці – дика втома,

Мов цвях.

Люд затих неначе…

Десь дитина плаче…

То – страх.

За кожний подих і кожний крок

Я дякую… Земний урок,

Душі дарований, приймаю…

О як люблю тебе, мій краю!

Ой лісом луна:
«Біла-біла бузина…»
Ще й акація духмяна,
Чистотіл – од щастя п’яний!

Кілька днів тому в юнацькій бібліотеці ім. П. Усенка на Березняках відбулося засідання літературно-мистецького клубу, куди запросили мене і ще кільканадцятеро постійних дорослих читачів. Ми переглянули документальний фільм про Квітку Цісик, неперевершену і незабутню.

Підіймайся, Вкраїно,


З кривавих колін,


Що на них тебе враг


Опускає.


Коло білих державницьких -


Зрадницьких –


стін


Люд побили…


Він кров’ю стікає.

Добре там тепер живеться,

Де народ ­ при владі.

CУТІНКИ СИНІ СПАДАЮТЬ,
САМОТНІЙ ЛІХТАР…
НІЧКА МОРОЗЯНА СКОРО,
ВОНА З НИМ ¬ У ПАРІ.
МІСЯЦЬ КРИЖИНКОЮ ВИСЛИЗНУВ,
ЗИРКНУВ З-ЗА ХМАР…

Нічка лагідна йде,

Сон солодкий гряде…

За мотивами народної легенди Полтавської області "Журавлине озеро". Записано в Дейкалівці Зіньківського району від Яременко Марії Артемівни (1932) 2008 року.

«Не жертвуйте кошти неперевіреним особам…» Через одну зупинку – оголошення по радіо в метро. А відлуння йде: ж е р т в у й т е, ж е р т в у й т е... Виходжу на станції «Золоті ворота». Ескалатором підіймаюся...

«Святий вечір» — Бувальщина

06.01.2018  © Сергій Петрович Мошенський

Розкажи мені, бабусю, про маленького Ісуса,
Що у мами на руках он сидить на образах.
Чи він був такий як я, чи була в нього сім`я?
Був героєм, чи царем, чи сліпих поводирем?
І чому його всі знають, Сином Божим величають?

Дванадцять страв стояло на столі,
Кутя на покуті, сінце від вікон до порога.
Родина вся – дорослі і малі
Бабусі слово слухали про Бога.

5 | 1

«Добрий день, країно» — Вірш

31.12.2017  © Георгій Грищенко

Добрий день, країно мила,

Добрий день, ліси й поля,

Гір Карпат зелені схили,

Українська вся земля.

Лежить добро награбоване
По офшорах-складах…
Душі пронумеровані
Жере підсвідомий страх.
Пси ­ пихаті, вгодовані ­
Вкраїну мою їдять…

За воїнів мої молитви в Храмі.
за їх життя, щоби Господь зберіг...

Від берега я човен відштовхну
і випливу на течію стрімкую
Стир винесе мене на глибину
і плескіт хвиль я по бортам почую.
Від берега я човен відштовхну.

Крізь нічку – місяць-місяченько,

Крізь хмари – дощик моросить…

Берізки – кволі та ріденькі,

Полісся Лесине – мов спить.

А я – в дорозі… Рідний краю!

Вже піднімайся ти зі сну…