Пам’яті ГЕРОЇВ МАЙДАНУ
Ти пам’ятай, ти їх не забувай –
"Небесну сотню" й не одну, напевно.
Синів загиблих, мужніх, - пам’ятай,
Тоді, їх смерті будуть не даремні!
Ти пам’ятай, як не дали втекти
Тій молоді, що прагнула свободи.
Побили, поламали їм кістки,
Обрізавши терпець свого народу.
Ти пам’ятай - як ми на барикадах
Вязали стрічки неба і землі.
Укріплювались льодом і в приладдях
Знаходили ідеї геть нові.
Ти пам’ятай - як ми співали дружньо,
Як речі й їжу нам везли брати,
Як уночі зі страхом, але мужньо,
Намети боронили й берегли.
Ти пам’ятай - як вибивала очі
Із "мирної" все зброї беркутня.
І репортерів в крові проти ночі,
Єхидство януковичів, брехня...
Ти пам’ятай - як об’єднались церкви,
До миру закликали у мольбі.
Та влада глухо, жорстко і уперто
Впроваджувала плани по стрільбі.
Ти пам’ятай дівчат й жінок завзятих,
Що в ланцюгу бруківку нам давали.
І відчайдушних медиків, затятих,
Що під снаряди йшли - нас рятували.
Ти пам’ятай - як нас на Водохреща
З бранзбойтів поливали на морозі.
Калічили, а ми співали все " –Ще..."
Ми захищались, хоч були в облозі.
Ти пам’ятай тортури біля парку.
Хто падав, тих жорстоко добивали.
В райвідділках продовжували травку
І закатованих братів в лісах ховали.
Ти пам’ятай - як ми палили шини,
У сажі були, наче негритята.
Як ми свої натомлювали спини,
Бо не було вже часу спочивати.
Ти пам’ятай - як снайпер, мов в сафарі,
Стріляв у серце, або цілив в скроню.
А ти вже не боявся і повз далі,
Щоб побратиму стиснути долоню...
Ти пам’ятай згорівших в Профспілках –
То сотня тих, хто безвісти пропав.
Щоночі лиш плеядою в зірках,
Героїв боронять, хто устояв.
Ти пам’ятай сигнал Автомайдану-
Гніздо із трутнів стягом дратували.
І Межигір’я – діамантів манну,
Грабіжників держави, що втікали.
Ти пам’ятай Ялинку на Майдані –
Символ супротиву і слова вольового.
НАРОД свій НЕЗДОЛАННИЙ у єднанні,
Прагнення змін і пошуку нового.
