ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Герої не вмирають! – ще чується в відлунні,
Та більш не поцілує – її німий герой…
Герої не вмирають! – собі карбує в скроні,
Та руку не потисне – його німий герой…
Здавалося, ще вчора, на радість мамі й тату,
Він бігав з хлопчаками і грався у війну.
Здавалося, ще вчора, він ніс почесну варту,
Відвагу мав у серці і мрію – не одну.
Та гру ту хтось зурочив, бо втілилась в життя.
І боронити край свій – була його мета.
З відвагою у серці, між куль і забуття,
- Герої не вмирають… - сказав в невороття.