Як
Єдиній онучці Елішці
Два рочки.., а вчитися треба!..
Сусід (не в таких ще літах)
Комп’ютер лікує і в небо
Замріяно каже вже: ”Ах!”
Тож книжку візьму разом з татом,
Огляну хоч царство тварин:
(Такий в цьому світі наш фатум –
Пізнати, сягнути причин...)
А що ж ото чорне й рогате,
В спідниці, що нижче колін?
І очі, напевно, лупаті
Не бачу: з волосся заслін.
До тата голівку: “ Скажіть, як?
Ви знаєте все, в цім мастак,
Як зветься бугай, та швиденько!»
“Він так називається: Як!”
- Він Так називається, як?
- Він Як називається, так!
……………………………………
Дивлюся, кручуся, гублюся:
Не так називаю, а як?
До Вас я, читачу, звернуся:
“Ну, як його звати, ну, як???”
